Притча про Любов та Божевілля

Говорять, що одного разу зібралися в одному куточку землі разом всі людські відчуття і якості.

Коли нудьга позіхнула вже утретє, божевілля запропонувало:"А давайте грати в хованки!"

інтрига підвела брову : "Хованки? Що це за гра?"

і божевілля пояснило, що один з них, наприклад воно, водить - закриває очі і рахує до мільйона, тоді як інші ховаються. Той, хто буде знайдений останнім, стане водити наступного разу і так далі.

ентузіазм затанцював з ейфорією, радість так стрибала, що переконала сумнів, ось тільки апатія, яку ніколи ніщо не цікавило, відмовилася брати участь в грі, правда, вважала за краще не ховатися, тому що врешті-решт її завжди видадуть, гордість сказала, що це абсолютно безглузда гра (її нічого окрім себе самої не хвилювало)боязкості дуже не хотілося ризикувати.

-Раз, два, три - початок рахівниць божевілля.

Першою сховалася лінь, вона сховалася за першим же каменем на дорозі.

Віра піднялася на небеса, а заздрість сховалася в тіні тріумфу, який власними силами вмудрився підійнятися на верхівку найвищого дерева.

Благородність дуже довго не могла сховатися, оскільки кожне місце, яке воно знаходило, здавалося ідеальним для його друзів.

Кристально чисте озеро - для краси.

Міжгір'я дерева? Так це для страху.

Крило метеликів - для похітливості.

Подих вітру - так це для свободи! Отже, воно сховалося в промінці сонця.

Егоїзм, навпаки, знайшов для себе тепле і затишне містечко.

Брехня сховалася на глибині океану (насправді вона сховалася у веселці).

Пристрасть і бажання сховалися в соплі вулкана.

Забудькуватість, навіть не пам'ятаю, де вона сховалася, але це не важливо.

Коли божевілля долічило до 999.999 любов все ще шукала, де б їй ховатися, але все вже було зайнято ; але раптом вона побачила чудовий трояндовий кущ і вирішила сховатися серед його кольорів.

-Миллион, - злічило божевілля і прийнялося шукати.

Першої воно, звичайно ж, знайшло лінь.

Потім почуло як віра сперечається з Богом з приводу зоології, а про пристрасть і бажання воно взнало по тому, як тремтить вулкан, потім божевілля побачило заздрість і здогадалося, де ховається тріумф.

Егоїзм і шукати не було потрібне, тому що місцем, де він ховався, виявився вулик бджіл, які вирішили вигнати непрошеного гостя.

У пошуках божевілля підійшло напитися до струмка і побачило красу.

Сумнів сидів у забору, вирішуючи, з якої ж сторони йому сховатися.

Отже, всі були знайдено - талант - в свіжій і соковитій траві, печаль - в темній печері, брехня - у веселці (якщо чесно, то вона насправді ховалася на дні океану). Ось тільки любов знайти не могли.

Божевілля шукало за кожним деревом, в кожному струмочку, на вершині кожної гори і, нарешті, воно вирішило подивитися в трояндових кущах, і коли розсовувало вітки, почуло крик болю. Гострі шпильки троянд поранили любові ока.

Божевілля не знало, що і робити, прийнялося вибачатися, плакало, благало, просило вибачення і навіть пообіцяло любові стати її поводирем.

Ось з тих пір, коли вперше на землі грали в хованки ЛЮБОВ СЛІПА І БОЖЕВІЛЛЯ ВОДИТЬ ЇЇ ЗА РУКУ.