Вірменський катедральний собор

✏Вірменську церкву збудовано у другій половині XIV століття (1363—1370рр.) майстром Доре, або Дорхі та протягом століть являлася вона громадським і релігійним центром вірменської колонії у Львові. У 1367 р. церква стала соборною: у Львові був утворений єпархіальний центр вірменів Русі та Валахії. Надалі навколо церкви склався один із найцікавіших ансамблів, до якого ввійшли дзвіниця (1571 р., П. Красовський), палац архієпископа (XVIII ст.), вірменський банк (XVII ст.), монастир бенедиктинок (1682 р.), пам'ятна колона з постаттю св. Христофора та дерев'яний вівтар з композицією "Голгофа" (XVIII ст.), огорожі з брамами (XVII—XIX ст.). Сам собор неодноразово перебудовувався: в 1437 р. навколо нього зведено відкриту арочну галерею, перероблену на північному фасаді в захристію (1671 р.), а згодом в ризницю (1731 р.). В 1630 р. прибудовано прямокутний західний неф. Після пожежі 1712 р. інтер'єр набуває бароккового характеру: тинькуються стіни, встановлюються нові вівтарі. Під час реставрації 1908—1927 рр., що здійснювалася під керівництвом архітектора Ф. Менчинського, замість розібраних житлових будинків з боку вул Краківської розпочато будівництво західної вхідної частини, а стіни апсид декоровано стилізованими елементами, запозиченої з давньовірменської архітектури,— накладними арками та орнаментами. Із застосуванням стилізації в інтер'єрі виконані різьблена дерев'яна стеля над нефом XVII ст., орнаментальний розпис стін і вітражі (художник Я. Г. Розен), мозаїка в бані (художник Ю. Мегоффер). Незважаючи на перебудови добре збереглося об'ємно-планувальне вирішення старої східної частини храму, яке відобразило традиції давньоруського і вірменського монументального будівництва, що сягають Візантії. Вплив вірменської архітектури позначився на формі дванадцятигранного барабана з шатровим дахом, що вивершує середохрестя. Він виявляється в ретельному оздобленні стін тесаними кам'яними плитами з вмонтованими в них хачкарами, в рисунку сталактитового фриза над аркою центральної апсиди, що зберігся в інтер'єрі. Останній був прикрашений властивим для давньоруських пам'яток фресковим розписом (XV ст.), фрагменти якого були відкриті в 1925 р. на відкосах ніші південного вікна. Окремі архітектурні деталі, епітафії та скульптури свідчать про вплив готики, ренесансу й барокко.